Педагогу-організатору в школі доводиться більше спілкуватися з дітьми і підлітками, ніж з вчителями. Якщо у нього це добре виходить, він залишається «вічно» молодим. Досвід приходить не зразу, його набувають з роками. Особливо вагоме значення він має у діяльності педагога - організатора. Адже від того, як я можу використати набуті методи і прийоми, залежить ефективність виховного процесу. У нашій школі сформована система виховної роботи. Ми працюємо над проблемою «Поглиблення застосування інноваційних технологій у процес навчання,виховання та соціалізації особистості» Тобто, увага в школі звертається на виховання учня - особистості,з високою національною і громадською свідомістю, який володіє життєвими компетентностями в найголовніших сферах людського життя, майбутнього учасника розбудови суспільства. Переступаючи вперше поріг школи, приступаючи до виконання обов’язків педагога – організатора, молодий спеціаліст перш за все повинен ознайомитися з своїми посадовими обов’язками . Планування і організація позаурочної виховної роботи з дітьми в освітніх установах. Вивчення індивідуальних особливостей учнів, сприяння розвитку їх здібностей, талантів, навичок самодіяльності, самоврядування, організація змістовного дозвілля і відпочинку. Здійснення зв’язку педагогічного колективу школи з дитячими організаціями. Надання консультативної допомоги батькам , педагогічним працівникам. Участь в організації літнього відпочинку і оздоровленні учнів . Сприяння створенню здорових , безпечних умов навчально – виховного процесу спільно з педагогічним колективом та батьками. Постійне підвищення свого професійного рівня, педагогічної майстерності, загальної культури. Основним робочим документом педагога – організатора є його план роботи. Складаючи план роботи на початку навчального року, зміст виховних заходів узгоджую з планом роботи школи, планами виховної роботи класних керівників та класоводів, психолога, вчителів предметників. Адже вміло складений план є документом ,який захищає педагога – організатора від хаотичної діяльності і доводить системний підхід щодо організації виховного процесу. План стає помічником в роботі з учнівською молоддю, передбачає створення учням умов для вибору різних видів та форм діяльності, своєї позиції в планованій роботі. При плануванні необхідно забезпечити послідовність змісту і форм діяльності. Виключити невиправдане дублювання, враховуючи попередній досвід, бачити перспективи в роботі. Щоб бачити зміст своєї роботи у перспективі ,користуюся циклограмою роботи педагога – організатора. Отже,виходячи з вище сказаного, основними сферами діяльності педагога – організатора є:

1.Організація учнівського самоврядування .

2.Організація та проведення позакласних заходів.

3. Забезпечення якісного рівня дозвілля школярів у позаурочний час (у пришкільних таборах та в оздоровчий період)

4. Максимальне залучення учнів до усіх форм та видів позакласної роботи та позашкільної діяльності . Все це дає змогу активно включати учнів у процесс виховної роботи в школі. Учні повинні почувати себе справжніми господарями ,самі визначати завдання і зміст роботи, самі виконувати, самі перевіряти. Тому пріоритетним у своїй роботі вважаю забезпечення всебічного і гармонійного розвитку особистості, керуючись загальнолюдськими цінностями та вшанування традицій свого народу.

В нашій країні, як і в нашому місті, велике значення надається розвитку самоврядування.

Гострі проблеми виховання сучасного підростаючого покоління диктує необхідність підвищення ефективності виховної роботи в системі освіти.

Згідно до вимог Міністерства  освіти і науки, в кожній школі створено систему виховної роботи.

Сьогодні, у величезній мірі саме від школи залежить чи придбають учні «базовий набір соціальних компетенцій» і стануть  повноцінними громадянами своєї держави, чи виявляться непристосованими до життя у суспільстві.

Одним з напрямів побудови шкільних виховних систем є розвиток учнівського самоврядування.

У сучасній теоретичній та методичній літературі немає єдиної думки з визначення терміну « шкільне самоврядування». Крім того, більшість авторів, розглядаючи учнівське самоврядування, пишуть про це, як про вже давно існуюче явище. Тому теоретики та практики по-різному приймають одні й ті самі педагогічні факти, чи одним  терміном називають різні поняття.

Мова йде про такі поняття, як «самоврядування», «учнівське шкільне самоврядування.

Різне тлумачення, можливо, одна з причин тому, що в навчальних закладах ця дитяча організація набула різної форми. При цьому цілі і завдання поставлені приблизно однакові.

Деякі педагоги і сам термін «самоврядування» трактують по-різному.

В «Педагогічній енциклопедії» учнівське самоврядування розглядається як участь дітей в управлінні та керівництві ділами свого колективу.   Не заперечуючи цього, деякі науковці роблять акцент на різних словах. Беруть за основу керівництво колективом  та розглядають самоврядування, як частину системи управління. Інші розуміють самоврядування - як форму організації колективного життя. Ще деякі – як можливість учнів реалізувати своє право на активну участь в управлінні навчально – виховним процесом в школі.