Учителями повинні бути люди. чесні,

діяльні і працьовиті; не тільки для годиться,

 а й насправді вони повинні бути живими взірцями чеснот,

 що їх вони мають прищепити іншим.

(Ніщо удаване не може бути тривалим).

Я.А. Коменський

Серед найголовніших проблем в усі часи і для всіх народів завжди була і залишається проблема виховання.

     Дитина народжується як чистий аркуш паперу. Минає час, і на ньому з’являються рядки – думки і почуття, якості та вчинки, а іноді – помилки й недоліки…Звісно, доброта і чуйність, егоїзм та байдужість не народжуються разом з людиною. Все це виховується. Крім сім’ї сіяти в душу дитини добре і вічне покликана школа. А життя саме поставить оцінку за все.

     Як же виховати дитину, щоб оцінка ця була відмінною? Це питання я поставила перед собою ще 20 років тому, коли прийшла працювати до школи.

       Адже саме тут зростають ті, кому жити і створювати майбутнє. Я думаю, що мої вихованці стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуальною, культурною, національно відомою. Я мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії зі світом , із власним серцем. Це стало провідною ідеєю моєї роботи.       Сучасному вихованню має бути повною мірою властива випереджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом розвитку духовної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей - совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві.

        На допомогу мені, як педагогу – організатору приходять науково –методичні матеріали щодо впровадження інноваційних виховних технологій у практику компетентнісно – зорієнтованої освіти підготовлені О.І.Когут, Л.О.Юзефик, О.І.Тимчишин. У своїй роботі використовую періодичні видання: «Позакласний час», «Виховна робота в школі», «Класний керівник» Використання сучасних прогресивних технологій створює соціально – педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціуму, здоровому способі життя, правовому захисті. Інтерактивні технології є найдоцільнішими в активізації просвітницької роботи серед учнівської молоді, попередженні негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищах, формуванні лідерських якостей, відповідальної поведінки дитини.

Щоб моя робота стала реальністю, мета та виховні завдання спрямовані на:

утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей;
виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;
формування творчої, працелюбної особистості;
розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх реалізації;
забезпечення високої художньо-естетичної освіченості  особистості, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості;
формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;
забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;
формування національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності їх захищати;
забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров’я;
формування індивідуальних здібностей і талантів дітей, забезпечення умов їх самореалізації.

            Я вважаю, що виховання як процес слід розглядати з філософської та психолого-педагогічної позиції. Це цілеспрямоване формування в особистості певного ставлення до людей і навколишньої дійсності. Причому, формування треба розглядати не як зовнішній тиск на особистість, а збудження й стимулювання її внутрішньої потреби до відповідного мислення, дій, духовних потреб.

           Оглядаючись назад розумієш, що справжній неоціненний скарб – це досвід роботи, який я накопичувала упродовж 20 років роботи на посаді педагога - організатора, а ключ до нього – щоденна практика. Бути педагогом-організатором – це мистецтво, творчість і водночас відповідальність. Я виховую своєю особистістю, своїми знаннями і любов’ю, своїм ставленням до світу любов до людини, до природи, до праці. І тільки ця любов – може стати моральною основою творчої людської праці. Педагог- організатор плекає цю моральну основу у своїх вихованцях. Іншого життя для себе я без школи не уявляю.

         Працюючи з дітьми, завжди пам’ятаєш, що кожен  учень має  відчувати: що вчитель  є демократичним лідером дітей – доброзичливим, люб’язним, але стійким, вимогливим, послідовним. І тому використовую на зустрічах із дітьми ряд вправ які підкреслюють ці якості. (Додаток 1)

Безумовно,  серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку його обдарованості. Генії народжуються  не раз у сто років, а набагато частіше. Приблизно 2% людей мають досить високу обдарованість одразу у кількох сферах – саме їх називають геніальними. Талант – це висока обдарованість у чомусь одному: математика, музика, живопис. Таких людей понад 15%. Але скільком із них вдасться розвинути свої здібності – невідомо.

Чим раніше розпочати розвиток здібностей і талантів дитини, тим більше шансів на оптимальне їх розкриття.  Але по-справжньому це стали розуміти зовсім недавно.

На жаль, популярна фраза «Талант себе проявить» не відповідає дійсності. Спостереження показують, що у ранньому віці діти часто приховують свої здібності, якщо дорослі не звертають на них увагу. Такі діти швидко привчають вести себе як «усі», бо за це їх хвалять .   (Додаток2)

Виховання має здійснюватися на гуманістичній основі. Всі плани та важливі події у школі я обговорюю з адміністрацією, класними керівниками, з дітьми, батьками. Я твердо переконана, що «можна стати розумнішими трьома шляхами: шляхом досвіду – це найбільш гіркий шлях, шляхом наслідування – це найлегший шлях, шляхом роздумів – це найблагородніший шлях».

        Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності  та важливості роботи з дітьми, намагання зробити її цікавою і для них, і для себе допомогли мені  визначити пріоритет одних проблем над іншими, знайти шляхи їх вирішення, прогнозувати  та діагностувати підсумки.(Додаток 3)

      Головною виховною метою педагогічного колективу школи є формування особистості з постійною потребою  самовдосконалення, самореалізації на основі активізації творчого потенціалу вчителів, єдності навчальної та позакласної роботи.

               У школі  налагоджена система учнівського самоуправління. Щоб реалізувати поставлену мету, ми вважаємо, що необхідна співтворчість, співпраця учнів, учителів, батьків. Наша творча праця заснована на засадах спільної декларації учнів і вчителів: «Ми всі добрі, розумні, веселі й справедливі, приймаємо, розуміємо та поважаємо себе, молодших за себе, старших за себе і собі рівних за віком. Ідучи кожного дня на роботу, завжди пам’ятаю вислів: «Все починається з дитинства», тому намагаюся розвинути родзинку таланту кожної дитини і в подальшому не загубити її. Адже моїм життєвим кредом є слова: « Дякуй світу дитинства, бо завдяки йому ти зберігаєш молодість душі…»

          Ефективності у своїй роботі досягаю тоді, коли учні є не лише виконавцями, але  й її організаторами. Саме тому даю їм більше творчих завдань, які вирішуються колективно, у співпраці, спонукають до пошуку, до раціоналізаторських ідей і розв’язання проблем. (Додаток 4)

 Як педагог-організатор я усвідомлюю, що позашкільна і позакласна робота є не лише важливою ланкою педагогічних зусиль для організації додаткової освіти та виховання, здійснення трудової підготовки учнів і юнацтва, змістовного активного дозвілля, а й системою пошуку, розвитку і підтримки юних талантів та обдарувань, шляхом формування у такий спосіб творчої особистості.

Тому, передусім прагну створювати таке середовище, де формується різнобічно обізнана дитина, як творча особистість, з радістю проводжу із дітьми тренінги, ігри , заняття у яких вони можуть себе реалізувати, як лідером так і просто дитиною, яка може висловити свою думку не переживаючи що її засудять. (Додаток 5)

 Система виховання – спосіб життя учнівського колективу. Всі компоненти системи підпорядковані певним цілям  і забезпечують  у процесі свого функціонування досягнення заданого результату – розвитку моральних якостей особистості.

Системний підхід до  управління процесом виховання передбачає: глибоке усвідомлення загальної мети і завдань виховання, які регламентуються директивними державними документами.

Для повсякденного практичного керівництва щотижня проводяться оперативні засідання з різних напрямків діяльності та засідання ради школи, на якому формується апарат відповідальних за ту чи іншу галузь шкільної діяльності, аналізуються стан різних ділянок роботи школи, заслуховуються  звіти класних колективів, визначаються завдання на наступний тиждень.

Години спілкування проводяться за графіком , що дисциплінує учнів і підносить роль цієї години.(Додаток 6)

Моє завдання – співпрацювати з учнями, поважати їх  самостійність, допомагати добрим словом, слушною порадою, зміцнювати їх єдність на основі ідеалів добра, гуманності, любові до Батьківщини. Школа завжди є національною. За сучасних умов вона виступає важливим фактором відродження нації, виховання почуття національної  свідомості та гідності. Звісно, спосіб мислення дітей має і національні, і загальнолюдські елементи.  А відсутність національної свідомості нерідко спричиняє оманливе, ілюзорне відчуття «меншовартості», вторинності рідної мови, культури, врешті – самого себе. Я вважаю, виховання має виходити з необхідності розвитку в  дітей якостей, які допоможуть  їм реалізувати себе і як частину суспільства, і як неповторну індивідуальність зі своїми специфічними запитами і засобами самореалізації.  Діти нашої школи починають розуміти, що навчитися жити – значить виробити свою позицію в житті, свій світогляд, ставлення до себе, до навколишнього середовища, зрозуміти себе й інших.

На мою думку, виховання громадянина має бути спрямоване передусім на розвиток патріотизму – любові до свого народу, до України. І я переконана, що дитина любитиме Батьківщину тоді, коли любитиме своїх батьків, землю, на якій народилась і живе, якщо буде бережливо ставитися до природи  і всього того, що її оточує. Адже любов до великого, до України народжується з малого. (Додаток 7)

      Учні школи активно продовжують пошукову роботу по створенню літопису школи, проводять значну  роботу по збору матеріалів про її випускників. Ця колективна справа сприяла згуртуванню дитячого колективу, усвідомленню своєї причетності до справ школи.

        Важливим засобом національно-патріотичного виховання є вивчення народних та державних символів нашої країни. Використовуючи у навчально-виховному процесі ці символи, домагаємося активізації, формування почуття свідомого громадянина України, здатного захищати ї незалежність. Відродженню давніх обрядів, шануванню традицій, формуванню національної самосвідомості учнів сприяють відтворені давні обряди. Переконана, що виховання ефективне тоді, коли педагогічній колектив однодумців і учні створюють матеріальні і культурні цінності, здобувають  вміння і навички в процесі взаємовідносин. (Додаток 8)

    Сучасне життя вимагає від нас виховання такої особистості, яка б могла розв’язувати як локальні, так і масштабні завдання, що забезпечували б не просто виживання, а й  прогрес нації. Такою наукою управління для учнів є участь в шкільному самоврядуванні. Тож і не дивно, що учні нашої школи  постійно знаходяться в центрі подій проводять різні акції на допомогу  бійцям АТО. Ця волонтерська робота, я вважаю, в першу чергу потрібна самим дітям, щоб не загрубіли їхні душі, щоб жорстока дійсність не убила в них зародки людського. У школі стали традиційними акції «Милосердя», «Турбота», «Діти-дітям», «Рука допомоги», «Листи солдату»,«Збери кришечки для протезів», «Зігрій солдата» Приємно відзначити: учні школи беруть активну участь у заходах,  а значить у нашій шкільній сім’ї стає все менше байдужих.(Додаток 9)  

         Відродження українського суспільства формує нове соціальне замовлення – виховання людини з новими поглядами на життя із новими вимогами до нього; людини, вільної від догм,  творчої, гуманної, морально-духовної, культурної, інтелектуальної. Я впевнена, що наші вихованці стануть саме такими людьми. І для цього слід працювати, сприймаючи дитину серцем, а не розумом, пам’ятати, що вищою цінністю є цінність особистості, знаходитись у безперервному педагогічному пошуку.

          Учитель, який передає дитині лише знання, - це ремісник; той, хто виховує характер, - справжній митець своєї справи.       

            Перед тим, як взятися за виховання дитини, треба самому зробитися людиною; треба, щоб у вас самих склався той взірець, який повинна наслідувати дитина. Вчитель повинен виховувати безліч дітей — чужих дітей і вічно дітей. На зміну тим, хто просувається вперед, ідуть наступні за ними, тим, хто закінчує - ті, хто вступає. Учителеві доводиться щороку, мало не щодня, починати спочатку,-і так усе життя.

А. Дістєрвег