Концептуальні засади учнівського самоврядування

Актуальність розвитку учнівського самоврядування В загально­освітніх, позашкільних навчальних закладах великою мірою зумов­люється потребою становлення соціально активної особистості, яка визнає цінності демократії, вміє робити відповідальний вибір, здій­снювати свої плани, налагоджувати співпрацю у власних та суспільних інтересах, володіє життєвими навичками.

Учнівське самоврядування відіграє значну роль у процесі духов­ного становлення особистості, засвоєння нею соціальних нормативів поведінки. У цьому контексті розвиток дитячого лідерства є також ефективним засобом попередження девіантної поведінки дітей та молоді.

Аналіз тенденцій функціонування учнівського самоврядування в контексті викликів XXI століття зумовлює визначення його основ­них засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів, що цілеспрямовано й ефективно забезпечували б створення умов для соціального станов­лення учнів, процес розвитку соціально активної особистості.

2. Нормативно-правове забезпечення розробки і реалізації Концепції

Міжнародні документи

1. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20.11.1959 р.
2. Конвенція про. права дитини, прийнята та відкрита для підпи­сання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p.; ратифікована в Україні 21.02.1990 р.
3. Підсумковий документ Спеціальної Сесії Генеральної Асамблеї ООН «Світ, сприятливий для життя дітей» (травень 2002 p., Нью-Йорк).

Національні документи

1. Конституція України.
2. Закон України від 05.02.1993 р. № 2998-ХІІ «Про сприяння со­ціальному становленню та розвитку молоді».
3. Закон України від 21.06.2001 р. № 2558-ІП «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю».
4. Закон України від 01.12.1998 p. № 281-XIV «Про молодіжні та дитячі громадські організації».
5. Закон України від 26.04.2001 р. № 2402-Ш «Про охорону дитинства».

6. Закон України від 13.05.1999 р. № 651-ХІУ«Про загальну середню освіту».
7. Указ Президента України від 29.03.2001 р. № 221 «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики».
8. Указ Президента України від 23.06.2001 р. № 467 «Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями».
9. Розпорядження Президента України від 22.03.2001 р. № 67 «Про організацію проведення в Україні у 2001 році Міжнародного року      волонтерів».
10. Закон України «Про Національну програму підтримки молоді на 2003-2008 pp.».
11. Закон України від 22.06.2000р. № 184Г-ПІ «Про позашкільну    освіту».
12. Концепція загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки» (затверджено розпорядженням КМУ від 22.04.2006р. № 229-р).

3. Мета й завдання Концепції

Мета Концепції полягає в обґрунтуванні перспектив розвитку учнівського самоврядування в загальноосвітніх, позашкільних навчаль­них закладах району, його модернізації в умовах динамічних суспіль­них змін, впровадженні нових механізмів подальшого вдосконалення системи учнівського самоврядування та її ресурсного забезпечення. Метою Концепції також є створення організаційних, методичних, і кадрових, інформаційних, ресурсних умов, які сприятимуть виробленню відповідної шкільної політики, підвищенню статусу учнівського І самоврядування в державно-громадській моделі управління навчальним закладом, оновленню його технологій.

Завдання Концепції:

• підвищення статусу учнівського самоврядування в системі освіти району;
• сприяння розвитку учнівського самоврядування, дитячих і мо­лодіжних організацій як осередків соціального становлення, самореалізації особистості;
• вдосконалення змісту, організаційних форм, методів та технологій учнівського самоврядування;
• підвищення професійної компетентності педагогів з питань діяльності учнівського самоврядування;
• забезпечення науково-методичного супроводу проектування та впровадження сучасних ефективних моделей учнівського само­врядування у шкільну практику;
• впровадження сучасних ефективних моделей учнівського само­врядування в навчальних закладах;
• створення системи моніторингу розвитку учнівського самоврядування в системі освіти району;
• створення єдиного інформаційного поля в системі учнівського самоврядування.

4. Сутність учнівського самоврядування

Сьогодні сформоване соціальне замовлення на ефективні виховні системи. Однією з умов становлення та розвитку виховної системи в навчальних закладах є вироблення оптимальної, працюючої моделі учнівського самоврядування, яке завдяки охопленню всіх сфер життя дитини, неформальному й нерегламентованому характерові, відповід­ності інтересам і запитам школярів комплексно впливає на розвиток особистості.

Учнівське самоврядування є багатоаспектним поняттям.

Педагогічний аспект: учнівське самоврядування за своєю суттю є організованою системою виховного впливу однолітків одне на одно­го. Виховання дитини здійснюється колективним суб'єктом - орга­ном учнівського самоврядування. Учнівське самоврядування створює умови для гармонізації досвіду особистісних і колективних відносин. Основою процесу розгортання виховного впливу виступає таке по­єднання певної цінності (ідеї, норми, вимоги), яке викликає у дитини відповідний рефлексивно-емоційний процес.

Психологічний аспект: сучасна система учнівського самоврядуван­ня є своєрідним шляхом пошуку дитиною своєї ідентичності, устрем­лінь, прагнень, інтересів, себе серед однолітків, шкільної спільноти. Участь в учнівському самоврядуванні забезпечує дітям можливість самостійно брати участь в процесах ухвалення рішення і поводитись на їх основі.

Соціальний аспект: дієвим засобом виховання особистості у систе­мі учнівського самоврядування виступає цілеспрямоване використання ситуацій-проб, за яких в дітей та молоді виникає стійка орієнтація на продуктивні діяльнісні чи поведінкові взаємини, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються соціальні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне мислення як регулятор поведінки, зростає роль самооцінки в регуляції поведін­ки. Збільшується кількість виконуваних дитиною соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовираження, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності; фор­муються ціннісні орієнтації на суспільну активність.

Соціальні проби сприяють розвитку вольових якостей, виробленню імунітету до негативного впливу соціального середовища, орієнтують на те, щоб з'ясувати причини негараздів і віднайти шляхи їх і подолання. У процесі здійснення проб в дітей формується соціальна (позиція і соціальна відповідальність, які стають основою їх соціальної і активності.

За своєю сутністю учнівське самоврядування є колективною формою виховання і виступає як процес організації життєдіяльності дитини, спрямований на засвоєння нею основних норм суспільного життя,  розкриття .творчих можливостей, самоорганізації і саморозвитку.

Разом із тим учнівське самоврядування - це демократична форма  організації колективу дітей, яка забезпечує їм самостійність в прийнятті та реалізації рішень для досягнення групових цілей.

У ході спільної діяльності відбувається обмін індивідуальними властивостями, розширюється спектр особистісних можливостей, розвиваються вміння особистості співвідносити свою мету й дію з метою і діями інших, здатність мобілізувати свої зусилля не лише в бажаному, а й у потрібному напрямку.

Організація різноманітної діяльності в рамках учнівського само­врядування, її постійна спрямованість на вирішення найактуальніших завдань активізують зусилля дітей у напрямі покращення власної ді­яльності та своєї особистості.

Участь підлітків у діяльності органів учнівського самоврядування відповідно до своїх інтересів і потреб, вияв максимальної самостій­ності у плануванні й виконанні обраної справи, постійне послідовне ускладнення видів суспільної діяльності — все це стимулює громадянську активність особистості та допомагає визначити для себе цілі й завдання подальшого свого розвитку.

Учнівське самоврядування сприяє формуванню вмінь учнів у сфері самопізнання, самоактуалізації, самовираження, самоствердження, самовизнання, самовиховання, самореалізації.

Функціонування розгорнутої системи учнівського самоврядування є справжньою школою демократії, громадянськості й діяльного патріотизму, соціального служіння.

5. Мета, завдання та принципи учнівського самоврядування

Організація та супровід учнівського самоврядування в навчальних закладах — це цілеспрямована діяльність, підпорядкована визначеній меті та завданням.

Мета учнівського самоврядування: створення умов для розкриття, розвитку та реалізації соціального, творчого і лідерського потенціалу дітей та молоді, здобуття ними досвіду конструктивної соціальної діяльності; виховання громадянина з високою демократичною куль­турою.

Мета учнівського самоврядування конкретизується через систему завдань:

• створення учнівського самоврядування як системи, що забез­печує позитивну соціалізацію дітей та молоді, самореалізацію особистості відповідно до її інтересів та суспільних вимог;
• забезпечення і захист прав та інтересів дітей та молоді;
• забезпечення виконання дітьми та молоддю своїх обов'язків;
• створення умов для розвитку учнівських ініціатив;
• формування й розвиток соціальної активності, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної свідомості;
• залучення якнайширшого кола дітей та молоді до соціально ко­рисної діяльності;
• навчання активу учнівського самоврядування основ організацій­ного менеджменту, ефективних технологій організації командної діяльності, соціального проектування, соціального партнерства;
• навчання органів учнівського самоврядування активних форм роботи з однолітками;
• створення різноманітних гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;
• спонукання учнівської молоді до протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності;
• виховання у зростаючої особистості почуття власної причетності до розвитку начального закладу, територіальної громади, суспіль­ства, держави;
• підготовка молоді до майбутньої участі в керівництві державними та суспільними справами, формування знань, умінь і навичок управлінської та виконавської майстерності.

Базові підходи

Гуманістичний підхід передбачає зосередження уваги на дитині як вищій цінності, врахування її вікових та індивідуальних особливо­стей і можливостей, задоволення базових потреб дитини (у розумінні, визнанні, прийнятті, справедливому ставленні до неї), забезпечення реальних прав і обов'язків учасників учнівського самоврядування.

Індивідуально-диференційований підхід. У процесі діяльності учнів­ського самоврядування необхідно виявити та якнайповніше реалізу­вати, розвинути індивідуальні мотиви, інтереси, здібності учнів. Учнів­ське самоврядування сприяє розкриттю та розвитку індивідуальності учня. Організація учнівського самоврядування повинна здійснюватися відповідно до віку учнів, розвитку їх базових компетенцій.

Ефективність розвитку соціального, творчого, лідерського потен­ціалу дітей та молоді, здобуття ними досвіду конструктивної соціальної діяльності значною мірою визначається реалізацією в учнівському самоврядуванні діяльнісного підходу, відповідно до якого у структурі особистості виникають і закріплюються передусім ті новоутворення, у конструювання яких дитина вкладає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, проявляючи цілеспрямовану активність.

В організації діяльності учнівського самоврядування особливого значення набуває компетентісний підхід. Особистість, залучена до учнівського самоврядування, отримує можливість перевірити влас­ну спроможність вирішувати різноманітні завдання. Відтак, учень може пересвідчитися у своїй компетентності (і перейти до вирішен­им складніших завдань) або відсутності певних здібностей (тоді він може сконцентруватися на їх розвитку). У процесі участі в учнівському самоврядуванні розширюється життєва перспектива учня. Він пізнає себе та своє середовище, свій життєвий потенціал, можливості його розвитку. Учнівське самоврядування постає як важливий механізм розвитку базових компетенцій учнів.

Необхідною умовою розвитку учнівського самоврядування є системний підхід, який передбачає, що: учнівське самоврядування орга­нізується як системний педагогічний процес; забезпечує наступність етапів та напрямів учнівського самоврядування; охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється у навчальній та позанавчальній діяльності.

Організація учнівського самоврядування в загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах здійснюється відповідно до таких принципів.

Добровільності. Участь в учнівському самоврядуванні є самостій­ним і, добровільним рішенням учня. Ніхто не повинен змушувати учня до участі в учнівському самоврядуванні.

Доступності. Цілі та завдання учнівського самоврядування повинні бути зрозумілими, відповідати віковим особливостям учнів, у їх фізичним та інтелектуальним можливостям. Органи учнівського самоврядування відкриті для всіх членів учнівського колективу. Всі учні навчального закладу мають право брати участь у заходах учнівського самоврядування. Організація учнівського самоврядування має відповідати інтересам і потребам дітей. Реалізація принципу доступності вимагає попередньої підготовки учнів до участі в учнівському самоврядуванні.

Рівноправності та партнерства. Цей принцип передбачає ство­рення рівних умов для участі всіх: виборного активу і рядових членів. Кожна дитина має усвідомлювати власну можливість впливу на результат діяльності та рішення, що приймаються. Самотужки молодь не зможе досягти якісних змін у діяльності учнівського самоврядування, їй необхідна допомога педагогів, батьків, представників влади, всіх сторін, також зацікавлених у змінах. Усі зацікавлені сторони повинні навчитися домовлятися та співпрацювати одне з одним на партнер­ських засадах.

Колегіальності та персональном. Цей принцип передбачає колегіальне прийняття рішень та забезпечення водночас персональної відповідальності за виконання ухвалених рішень.

Відкритості та гласності. У відповідності з цим принципом вся робота органів учнівського самоврядування повинна бути відкритою для всіх учасників педагогічної взаємодії; має забезпечуватися опри­люднення оперативної та достовірної інформації про їх діяльність.

Демократизму. Учні отримують рівні права, обов'язки та відповідальність щодо прийняття та реалізації рішень, пов'язаних з організацією та діяльністю учнівського самоврядування.

Свободи та самодіяльності. Цей принцип означає можливість кожної молодої людини вільно вибирати методи та форми реалізації колегіально прийнятого рішення і при цьому проявляти активність, творчість, самостійність та самодіяльність.

Соціальної дії. В основі роботи органів учнівського самоврядуван­ня - активна соціальна діяльність учнів, спрямована на вирішення соціальних проблем особистості, школи., громади, суспільства

6. Зміст діяльності учнівського самоврядування

Доцільно організоване за змістом і формою учнівське самовря­дування містить потужний виховний потенціал: вводить особистість у світ лідерства, формує соціальні мотиви поведінки, ціннісні орієнта­ції на суспільну, активність, розширює сферу соціального спілкування, розвиває самодіяльність та ініціативу дітей, мотиви самовизначення, вдосконалює вміння свідомо керуватися поставленою метою, забезпе­чує можливість самостійно приймати рішення і поводитись на їх осно­ві, культивує в учнівської молоді позицію, за якої вона є господарем власних дій, вчить конструктивно впливати на довкілля та себе самого (почуватися активним суб'єктом життєдіяльності, не задовольнятися пасивною роллю стороннього спостерігача, та споживача активності інших, об'єкта впливів дорослих та однолітків).

Виховні можливості учнівського самоврядування виявляються у створенні його членами простору для самореалізації, у сприянні особистісній ідентичності, у презентації себе іншим, у задоволенні потреб у спілкуванні з однолітками та дорослими.

Участь в учнівському самоврядуванні сприяє вияву самостійності учнівської молоді, посильної реальної участі в житті школи, громади, суспільства, самоствердження в суспільно значущій діяльності.

Дієвим засобом виховання особистості в учнівському само­врядуванні  виступає цілеспрямоване створення ситуацій, за яких в учнівської молоді виникає стійка орієнтація на продуктивні діяльнісні взаємини.

Наявність працездатного та дієвого активу є суттєвим фактором ефективної організації учнівського самоврядування. До складу активу входять учні, які виконують ті чи інші суспільні доручення (члени учкомів, учнівських парламентів, редколегій, шкільних газет, лідери (старости) класів, менеджери соціальних проектів тощо).

Головні функції учнівського самоврядування:

• соціалізуюча функція, яка полягає у здобутті учнями соціального досвіду, досвіду конструктивної соціальної дії, спрямованої на розв'язання власних проблем, проблем однолітків, школи; гро­мади, суспільства;
• комунікативна — в ході діяльності в органах учнівського само­врядування учень отримує можливість спілкуватися з іншими людьми, обмінюватися досвідом;                                 
• захисна — забезпечення дотримання та захисту прав дітей та молоді, представлення їх інтересів у різноманітних структурах навчального закладу;
• організаторська — забезпечення змістовної діяльності органів учнівського самоврядування, залучення дітей та молоді до участі в самоврядуванні;
• превентивна — переконання дітей і молоді у доцільності дотри­мання певних норм та правил поведінки стосовно здоров'я та способу життя, попередження негативних проявів у молодіжному середовищі;
• прогностична — учень отримує можливість для обґрунтованого визначення сфери діяльності і системі учнівського самовряду­вання:, прогнозування на основі досліджень динаміки розвитку учнівського самоврядування, прогнозування подій, які мають відбутися;
• корекційно-компенсаторна — учнівське самоврядування забез­печує підвищення ролі самооцінки в регуляції поведінки;
• пізнавально-пошукова — полягає в пізнанні учнем у процесі самоврядної діяльності себе, свого внутрішнього світу, своїх однолітків тощо;
• виховна — учнівське самоврядування сприяє розвитку активної, творчої особистості, якій притаманні цілеспрямованість, відпо­відальність, ініціативність.

Ефективну діяльність учнівського самоврядування допоможе забезпечити дотримання таких умов:

• по-перше, позиціонування намірів, місії, завдань планів щодо організації діяльності учнівського самоврядування перед шкіль­ною та місцевою громадами;
• по-друге, подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і педагогічного керівництва ним. Воно має займатися конкретними справами, з його рішеннями повинні рахуватися і педагогічний колектив, і дирекція школи, і батьки, не вважаючи їх дитячими забавками;
• по-третє, залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту шкільної політики і здійснення профілактичної діяльності. Вони повинні активно допомагати педагогам у використанні но­вітніх форм превентивної виховної роботи з учнями, у формуванні здорового способу життя і у протидії негативним явищам у сере­довищі учнів, у поширенні та популяризації кращих національних традицій тощо;
• по-четверте, забезпечення самоврядування реальною нормативно-правовою базою. Слід чітко визначити, за які ділянки шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов'язки має кожен його член;
• по-п'яте, добір, залучення до органів самоврядування найавто­ритетніших лідерів учнівського колективу. Члени учнівського самоврядування мають демонструвати високий рівень соціальної активності та бути взірцем для однолітків уставленні до своїх учнівських обов'язків, у спілкуванні з однолітками та дорослими;
• по-шосте, прагнення до розширення напрямів та форм діяльності. За таких умов зростає кількість учнів, які беруть участь у творенні, й підтримують шкільну політику. Більшій кількості учнів при­щеплюється смак до суспільно корисної діяльності, створюються можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, а у залучених до громадської роботи учнів виявляються нові сто­рони їх особистості, які знайшли простір для свого розвитку;
• по-сьоме, створення простору самодіяльності учнів, повага пе­дагогів до самостійних рішень учнівського колективу, та його органів, ненав'язування учням своєї волі у справах, які є ком­петенцією учнівського самоврядування;
• по-восьме, кваліфікована, тактовна педагогічна підтримка, і до­помога учнівському активу, навчання його складної справи управління, технологічних аспектів забезпечення реальної участі дітей та підлітків у процесах життєдіяльності закладу;
• по-дев'яте, практикування в дитячому колективі зміни функцій «керівника» і «підлеглого». Тривале перебування школяра на ке­рівній посаді може призвести до формування у нього небажаних якостей (зверхності, зазнайства тощо). Тому педагогічно доцільно, щоб у роботі органів учнівського самоврядування брали участь і якомога більше учнів, щоб вони постійно оновлювалися. Це дасть змогу значній частині школярів набути позитивних лідерських і організаторських навичок;
• по-десяте, широке висвітлення результатів діяльності учнівського самоврядування у шкільних і місцевих ЗМІ, систематичне звіту­вання членів самоврядування перед педагогічним колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їхньою діяльністю, , сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживан­ням, становищем у колективі.

Але необхідно пам'ятати, що ці умови можуть змінюватись, а тому структура організації учнівського самоврядування повинна бути динамічною та варіативною.

Структура самоврядування повинна бути такою, щоб воно не тільки вирішувало поточні завдання, а й працювало на перспективу майбутньої участі молодого покоління в органах державного та громадського управління й самоврядування. Органи самоврядування потрібні для того, щоб розширити уявлення молоді про демократичні норми життя суспільства; виховання почуття господаря, організатора, управлінця; формування особистої відповідальності за кожну спільну праву; розвиток активної позиції в колективі кожного його члена; формування суспільної думки; розвиток ініціативи, самостійності, активності й творчості.

Пошук єдиних, уніфікованих організаційних структур самовря­дування є неперспективним. Це може бути організація різних рад чи комісій (трудова, культури побуту, інформаційна, спортивна, культур­ного дозвілля, навчальна та ін.), ініціативних груп і штабів, інституту президентства і міністерств, адміністрацій і губернаторства та ін.

Органи учнівського самоврядування доцільно класифікувати на:

• законодавчі (референдум, зліт, збори, рада, конференція та ін.) — обирають систему самоврядування та її органи; прийма­ють Програми життєдіяльності та закони колективного життя, дають оцінку роботі колективу, розглядають питання членства в колективі та інші найважливіші, проблеми життя дитячого колективу;
• виконавчі (уряд, міністерства, президія, бюро, комітет, комісія, сектор, штаб, пост, команда, рада справи, ініціативна група та ін.) — відповідають за реалізацію прийнятих програм та проектів, є школою громадянської активності, ініціативи, творчості;
• гласності (прес-центр, радіоцентр, агентство, телестудія, центр громадської думки тощо) — інформують про стан вирішення проблем життєдіяльності колективу і його первинних груп, окремих членів; висвітлюють успіхи й недоліки у роботі різних структур учнівського самоврядування; стимулюють і коригують роботу дитячого колективу;
• органи правозахисту (конфліктні групи, комісія рівних, соціологічний центр, коло друзів та ін.) — допомагають у вирішенні конфліктних ситуацій, стабілізують стосунки в колективі, забезпечують мажорний лад у життєдіяльності органів учнівського самоврядування.

Основними сферами діяльності органів учнівського самоврядування є:

1. Навчальна діяльність:

• допомога невстигаючим учням, консультування з різних предметів;
• організація додаткових занять силами учнів;
• організація роботи предметних гуртків силами учнів; 
• організація силами учнів занять з проблем маркетингу, менеджменту; психології спілкування, лідерства;
• приведення інтелектуальних конкурсів, турнірів, предметних тижнів;
• узгодження з педагогами та адміністрацією закладу спірних питань щодо атестації учнів з різних предметів.

2. Науково-дослідна діяльність:

• організація допомоги у проведенні факультативних занять з різних предметів;
• створення та організація діяльності учнівських наукових товариств, проведення конференцій, тижнів науки;
• організація співпраці з науково-дослідними установами, вищими навчальними закладами;
• проведення конкурсів науково-дослідних робіт.

3. Управлінська діяльність:

• ініціювання створення органів учнівського самоврядування, розробка положень про їх діяльність;
• організація та проведення виборів до органів учнівського само­врядування;
• організація роботи органів учнівського самоврядування, коорди­нація їх діяльності;                                                         
• залучення членів учнівської громади до обговорення проблем учнівської спільноти, та шляхів їх вирішення, винесення їх на розгляд керівництва навчального закладу;
• залучення учнів до участі в розробці плану роботи навчального закладу;
• організація участі учнів у засіданнях педагогічної ради, де розглядаються питання їх життєдіяльності;
• участь в розробці правил та норм поведінки учнів у навчальному закладі, контроль за їх виконанням тощо.

4. Діяльність з дозвілля:

• планування, організація та проведення тематичних вечорів, свят, розважальних заходів;
• організація культпоходів до театрів, кінотеатрів, на виставки;
• організація змагань команд КВК, конкурсів;
• організація зустрічей з цікавими людьми: театральними діячами,     художниками, письменниками, композиторами тощо;
• організація підготовки менеджерів програм дозвілля, проведення конкурсів програм дозвілля.

5. Інформаційно-соціологічна діяльність:

• проведення соціологічних досліджень, опитувань громадської думки з актуальних молодіжних проблем;
• випуск інформаційних вісників за результатами соціологічних   досліджень;
• налагодження і координація зв'язків із мас-медіа;
• організація діяльності прес-центру в навчальному закладі;
• організація роботи інформаційної служби з питань, організації учнівського самоврядування,' заходів у навчальному закладі.

6. Діяльність у сфері соціально-правового захисту:

• проведення тренінгів, конференцій, конкурсів з вивчення Декла­рації прав дитини, Конвенції ООH про права дитини, Загальної декларації прав людини, Конституції України;
• інформування, учнів про їхні права і обов'язки та необхідність їх дотримання;
• створення та організація діяльності учнівської соціальної служби;
• організація співпраці з соціальними, службами для молоді;
• випуск інформаційних матеріалів з проблем прав та обов'язків учнів;
• створення служби «Делегати дитячих прав» (вирішення конфлікт­них ситуацій, які виникають в дитячому середовищі; захист прав дітей);
• організація участі дітей та молоді в благодійних акціях, проектах служіння (районного, міського, всеукраїнського масштабів).

7. Профорієнтаційна діяльність:

• створення та організація клубів за інтересами;
• створення банку даних про навчальні заклади міста, професії, які необхідні місту;
• проведення тренінгів, конкурсів «Світ професій»;
• організація участі учнівської молоді у виставках «Освіта та кар'єра».

8. Трудова діяльність:

• організація і проведення трудових десантів;
• співпраця з державними службами зайнятості;
• розповсюдження .інформації про можливість працевлаштування під час канікул;
• реалізація тренінгових програм «У бізнес із шкільної лави», «Я відкриваю власну справу» тощо.

9. Профілактично-оздоровча діяльність:

• організація інформаційно-просвітницької роботи в середови­щі однолітків: консультування, проведення тренінгів, дебатів, вистав інтерактивного театру, присвячених здоровому способу життя; підготовка та випуск інформаційних матеріалів з проблем здорового способу життя (періодичні шкільні видання, шкільні радіопрограми, інформаційні матеріали);
• участь в інформаційно-просвітницьких програмах з проблем по­передження ВІЛ/СНІДу, вживання психоактивних речовин та інших негативних проявів у молодіжному середовищі;
• створення мобільної інформаційно-творчої групи для організації інформаційних кампаній у навчальному закладі;
• проведення днів здоров'я у навчальному закладі;
• організація співпраці з державними установами, громадськими організаціями, що мають стосунок до проблем формування здо­рового способу життя дітей та молоді.

10. Екологічна діяльність:

• ініціювання створення екологічних загонів та активна участь у їх роботі;
• підготовка і проведення акцій та кампаній, спрямованих на до­слідження та охорону навколишнього середовища;
• робота з озеленення-навчального закладу, його території, району чи міста;
• організація прибирання території навчального закладу, мікрора­йону;
• проведення екологічних експедицій з метою вивчення природного середовища;
• організація акцій, кампаній з метою пропаганди дбайливого ставлення до природи;
• організація співпраці з громадськими організаціями екологічного спрямування.

11. Спортивна діяльність:

• організація спортивних секцій для молодших школярів;
• організація змагань між класами з різних видів спорту;
• проведення спортивних свят, олімпіад тощо;'
• організація зустрічей з відомими спортсменами.

Шляхи реалізації концепції:

• створення робочої групи у складі науковців та провідних педагогів-практиків для визначення теоретико-методологічних засад розвитку учнівського самоврядування за сучасних умов;
• здійснення моніторингу рівня розвитку учнівського самоврядування у навчальних закладах району;
• створення моделі комп'ютерної інформаційно-аналітичної системи «Учнівське самоврядування у системі освіти району»;
• забезпечення підтримки інноваційної практики навчальних закладів у сфері учнівського самоврядування, проектування й реалізація ефективних моделей учнівського самоврядування;
• розробка навчально-методичного супроводу функціонування і розвитку моделей учнівського самоврядування;
• створення програмно-методичного комплексу підтримки роз­витку учнівського самоврядування (програм навчання активу учнівського самоврядування, програм підвищення професійної компетентності педагогів-консультантів (радників) учнівського і самоврядування та ін.);
• проведення конференцій, семінарів, проблемних обговорень питань діяльності учнівського самоврядування в сучасних умовах;
• активізація творчого потенціалу педагогів у доборі методів, форм, засобів, технологій учнівського самоврядування;
• створення на базі кращих навчальних закладів експериментальних центрів для опрацювання інновацій, поширення кращого досвіду з організації учнівського самоврядування;
• координація дій педагогічних колективів, батьківських рад, громадськості з питань діяльності учнівського самоврядування;
• встановлення контактів з дитячими, молодіжними громадськими організаціями, проведення спільних заходів і проектів з проблем учнівського самоврядування;
• висвітлення у педагогічних виданнях кращого досвіду з питань учнівського самоврядування.